куплет
З’являясь примарами сну,
Вона розiльзтся в менi.
Сприймаю такой я весну,
Але не люблю! Залиш мене!
Вона розiльєтся в менi,
Її не прогнати вогнем.
По жилах тече як в багні,
В червоній крові! Убий мене!
Припев.
Як в небі розлетаются зірки,
Як тихий вітер дує в в ніч! Так от і ти покинь мене!
Доволі болю, доволі зради та нездійснених мрій!
Залиш будь ласка моє сердце! Залиш його в тіні!
Хай сдохне, усе що навкруги!
Нет місця, в прогавленом житті!
Як прикро, але піду і я!
Піду з життя!